Прилукам
Прилуки…
Слово серце гріє.
Прилуки…
Удай гомонить.
Прилуки…
Мов дитя, радію і вчуся місто це любить.
Тут гостював Кобзар аж тричі, Білецький-Носенко ходив.
Горять тут зорі, мовби свічі, медaми пахнуть тут сади.
Прилуки…
Серцю наймиліші, хоч є розкішніші міста.
Писала тут Забашта вірші, в яких рясніє доброта.
Яковченко отут сміявся. Навідувався Степанюк.
І щастя голос обзивався із вулиць вквітчаних Прилук.
Прилуки…
Промовляють дзвони. Любов до вас плекав Гайдай.
О ні, вона не охолоне, бо найдорожчий рідний край.
Молюсь за вас, мої Прилуки. Буяйте, славтеся, цвітіть.
Хай множать славу діти й внуки.
Станьте окрасою століть!
.jpg)
Валентина Грибенко
