Прилукам
Прилуки…
Слово серце гріє.
Прилуки…
Удай гомонить.
Прилуки…
Мов дитя, радію і вчуся місто це любить.
Тут гостював Кобзар аж тричі, Білецький-Носенко ходив.
Горять тут зорі, мовби свічі, медaми пахнуть тут сади.
Прилуки…
Серцю наймиліші, хоч є розкішніші міста.
Писала тут Забашта вірші, в яких рясніє доброта.
Яковченко отут сміявся. Навідувався Степанюк.
І щастя голос обзивався із вулиць вквітчаних Прилук.
Прилуки…
Промовляють дзвони. Любов до вас плекав Гайдай.
О ні, вона не охолоне, бо найдорожчий рідний край.
Молюсь за вас, мої Прилуки. Буяйте, славтеся, цвітіть.
Хай множать славу діти й внуки.
Станьте окрасою століть!
.jpg)
Світлана Коробова. Відеовірші
Зимові вечірні Прилуки
Валентина Голубівська
ПРИЛУКИ
Це слово серце зігріває.
Прилуки. Удай гомонить.
І сонце радість розсипає,
Красу дарує кожна мить.
Білецький-Носенко журивсь.
Тут гостював Кобзар славетний,
Прилуки. Серцю наймиліші,
Звучали "Сонячні кларнети",
Мелодії сердець лились.
В яких рясніє доброта.
Хоч є розкішніші міста.
Писала тут Забашта вірші,
Яковченко отут сміявся,
Прилуки. Торжествують дзвони.
Навідувався Степанюк.
І щастя голос обзивався
Із вулиць вквітчаних Прилук.
Молюсь за вас, мої Прилуки.
Любов до вас плекав Гайдай.
О ні, вона не охолоне,
Бо найдорожчий - рідний край.
Будьте окрасою століть!
Буяйте, славтеся, цвітіть!
Шанують вас хай діти й внуки,
|
Немає коментарів:
Дописати коментар